Вырвавшийся из ада

Ну що ж, шановне панство, я живий. Всі мої також. Вчора вибралися з Гостомелю. Зараз в Києві. В принципі, як я зрозумів, всю цю інформацію вам вже доповідали, але тепер вже від себе пишу.
16 днів без світла, води, опалення, каналізації, газу, зв'язку,. під постійними обстрілами, постійно в епіцентрі бою (затишшя зазвичай бувало лише на пару годин, не більше), серед орків, які свідомо і цілеспрямовано гатили з мінометів і артилерії по житлових кварталах, по цивільних, абсолютно точно знаючи, що військових там немає - воно, скажимо так, сильний такий досвід... читать дальшеАле вже в минулому. На київські повітряні тривоги ми навіть уваги зараз не звертаємо...
Поки виїжджали вчора - бачили дуже багато розстріляних цивільних автомобілів. Ані написи "Діти", ані білі пов'язки, ані червоний хрест - ніщо не зупиняло орків, вони цілеспрямовано вбивали жінок, дітей і стариків, що намагалися вибратися з зони бойових дій. Ми їхали вчора у складі великої колони, у супроводі автомобілів ДСНС, нас хоч і шмонали - але не чипали. Відеореєстратор я з машини зняв, щоб не наражати на небезпеку своїх і решту людей навколо - тож в мене особисто немає фото і відео військових злочинів орків, але наскільки я розумію, їх повно в Інтернеті і без мене.
Що втішає - орки дохнуть. Орки дохнуть в шаленій кількості. Повз наші вікна в напрямку Києва проїхало 70 одиниць бронетехніки орків. Назад, розрізгеними групами - повернулося сім. Це краще за будь-які зведення штабу демонструвало нам, як їх крошать. В перші дні відрізнити, коли стріляють орки, а коли наші, було дуже легко: орки гатили з великих калібрів, не шкодуючи снарядів, вертольоти орків стріляли ракетами просто так, хаодично по житлових будинках, ми постійно перебували під шквалом вогню. У той час як наші - стріляли дуже економно. Але згодом вже орки стали стріляти ду-уже економно, хоча тероризувати цивільних і не припинили. Але ми принаймні вже не були під шквалом вогню, як в перші дні. Ну й наші з кожним днем все влучніше б'ють - підриви їх транспортів з боєприпасами і паливом стали не просто щоденими, а відбуваються, таке враженя, за кожного прибуття кожні декілька годин. Це дуже втішає.
Сподіваюся все ж таки повернутися найближчим часом додому. Там немає світла, води, газу, будинок сильно зруйнований - але там залишилися наші речі, і там перебуває наша душа. А поки що добрався нарешті до військомату, віддав військовий квіток, чекаю їх виклику.